Свидовець

Тривалість 6 днів
Дата
Рівень складності Вище середнього
Нитка маршруту с. Кваси − пол. Браівка − г. Близниця − г. Стіг − оз. Ворожеска − оз. Геришаска − оз. Догояска − г. Татарука − витік Чорної Тиси − г. Братківська − пол. Вовкани − с. Климпуші
Відстань 52 км
Ціна 2100 ₴






ОПИСПО ДНЯМДЕТАЛІКАРТА

Свидовець (Свидівець) – третій за висотою гірський масив Карпат, довжиною майже 60 км та з найвищою точкою 1881 метр над рівнем моря. 

Масив широких полонин, глибоких долин, холодних озер і дійсно масштабних краєвидів!

Хребет переважно безлісий, що дозволяє бачити далеко і багато. Саме тут можна пережити найкрасивіші у житті сходи та заходи сонця. Звідси добре спостерігати за сусідніми гірськими пасмами – високою Чорногорою та кам’яними Горганами. Свидовець тягнеться хвилястою лінією гір із куполоподібними вершинами у жовто-зелених барвах. Іти тут легко і красиво. Однак, звичне явище на таких неприкритих високих гірських просторах також вітер, що збиває з ніг.

Тут бере початок річка Чорна Тиса, яка зливаючись із Білою Тисою, утворює повноводну річку Тису – найбільшу ліву притоку Дунаю; у сезон достигають плантації чорниці та брусниці; ростуть унікальні рослини, цінні букові дерева та живуть рідкісні види тварин. Найвища частина Свидовця – під охороною у межах Свидовецького заповідного масиву, який є частиною Карпатського біосферного заповідника, а також належить до транскордонного природної системи Букові праліси Карпат – Об’єкт Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Свидовецький ландшафт порізаний глибокими (до 1 200 м) вузькими долинами із скелястими стінками та моренами. Добре помітні сліди льодовикової діяльності – кари, на дні деяких з яких утворилися озера. За похід побачимо декілька високогірних озер Закарпаття, назви яких – це суміш румунської, угорської мов та гуцульської говірки: Івор, Ворожеска, Герашаска, Апшинець. 

Насолоджуватися величезними округлими схилами Свидовця найкраще з висоти. Дорогою піднімемося на вершини: Близниця (1881 м), Стіг (1704 м), Великий Котел (1771 м), Трояска (1702 м), Татарука (1707 м), Братківська (1788 м). А між верхами – полонини, вкриті густою травою – ідеальні пасовиська, тому часто зустрічатимуться завсідники цих місць: приязні корови, вівці та коні. Вітром далеко розходяться звук їхніх нашийних калатал-дзвіночків.

ЧОМУ ВАРТО ОБРАТИ ЦЕЙ ПОХІД:

◆ побачимо чотири високогірних озера льодовикового походження;

◆ буде багато неба та простору, отари овець та вільні коні;

◆ безкраї краєвиди та широкий кут огляду впродовж великої частини походу за рахунок того, що головний Свидовецький хребет – високий, широкий та переважно безлісий, а лінія гір слабохвиляста (немає великих перепадів між сідловинами і вершинами);

◆ ходитимемо стежками заповідної території із цінними видами флори та фауни;

піднімемося на декілька вершин (найвища із яких сягає 1883 м).

ДЕТАЛЬНА НИТКА МАРШРУТУ:

1 день: місто Івано-Франківськ – село Кваси, 535 м – урочище Тростянець – полонина Браїлка (Браівка), 1300 м;

2 день: полонина Браїлка – полонина Стримческа (Стремчеська) – гора Близниця, 1872 м – гора Близниця Велика, 1881 м – озеро Івор (Драгобратське) – гора 1-й Жандарм, 1763 м – гора Стіг, 1704 м – гора Великий Котел, 1771 м – озеро Ворожеска (Ворожеська, Ворожеське, Тритон), 1460 м;

3 день: озеро Ворожеска, 1460 м – озеро Герашаска (Догяска, Герашаська, Герешавське), 1577 м – озеро Апшинець (Трояска), 1487 м;

4 день: озеро Апшинець – гора Трояска, 1702 м – гора Татарука, 1707 м – полонина Ріпта Апшинецька – перевал Околе, 1193 м – витік річки Чорна Тиса;

5 день: гора Братківська, 1788 м – полонина Братківська – полонина Вовкани, 1034 м;

6 день: полонина Вовкани – село Климпуші – місто Івано-Франківськ.

 5 км

 +750 м


З Івано-Франківська орендованим транспортом вирушаємо в гори – в село Кваси на Закарпатті, звідки починається пішохідна частина походу. Назва села походить від «квасної (кислої) води» – так тут називають мінеральну воду. Село відоме особливим джерелом цілющої мінеральної води, якою ми наповнимо пляшки перед виходом на маршрут.

Після першої години підйому зупиняємось на обід-перекус.

Наша ціль в цей день – полонина Браїлка (або Браівка, Браївка), яка знаходиться на висоті 1300 метрів на схилі гори, на яку завтра будемо сходити. Стежка вестиме нас через ароматний карпатський буково-смерековий ліс в урочищі Тростянець.

Нас очікує нескладний, проте затяжний підйом. Всього від села потрібно набрати 750 метрів висоти, що непросто для першого дня, адже як правило, перший день фізично найважчий. Вже після години ходу тіло звикне до навантаження, а дихальна система пристосується до нового ритму. Зазвичай до 18 години вечора група приходить на місце першої стоянки.

Кожного вечора разом виконуємо таборову рутину (ставимо намети, облаштовуємо табір, збираємо дрова, готуємо вечерю тощо) та відпочиваємо біля вогнища, знайомлячись та слухаючи розповіді інструктора про майбутні плани.

Вечір у горах – час для співів під гітару біля вогнища, ігор або тихих розмов і медитації під звуки гуцульської дримби.

 12 км

 + 890 м


Кожний ранок починається із підйому о 7 годині (ентузіасти прокидатимуться раніше, вирушаючи до місць, де за словами гіда можна зустріти фантастичні світанки). Робимо фізичні вправи, готуючи м’язи до нових випробувань; поживно снідаємо; збираємося та ретельно прибираємо місце стоянки, забираючи із собою сміття, і залишаємо табір о 9 годині.

Сьогодні виходимо на Свидовецький хребет і підкорюємо нашу першу вершину, яка є одночасно і найвищою на всьому Свидовці – Близниця Велика (або Ближниця) (1881 м). Дорогою на неї ми пройдемо також південну вершину Близниці, яка лише на 10 м нижче схожого за формою сусіда. Вершина примхлива і особливо небезпечна взимку та в період танення снігу. Втім, і влітку погода може серйозно ускладнити підйом; часом доводиться боротися із штормовим вітром.

На урвищах двох вершин-близнюків знаходяться скелі, що охороняються. Вони цінні насамперед наскельною рослинністю: зустрічаються айстра альпійська, верба трав’яниста, дріада восьмипелюсткова, жовтець татранський, котячі лапки карпатські, крупка аїзоподібна, ломикамінь переломниковий та, навіть, овіяний легендами червонокнижний едельвейс.

Праворуч від Близниці на висоті 1600 м в улоговині видовженої форми побачимо озеро Івор (або Драгобратське озеро): досить невелике (довжиною 55 м і шириною 21 м; 0,1 га), заховане за гірським хребтом. Найкраще його спостерігати згори, тому спускатися до нього не будемо. Згідно з легендою це сльози гуцулки, яка тужила за закоханими у неї братами, яких згубила через свою примху. Дівчина хотіла отримати чарівну квітку зі схилів Близниці, таким чином вирішивши кому з них надати перевагу. Далі проходитимо вершину Жандарм, у якої три найвищі точки – кажуть, це саме ті жандарми, які прийшли розслідувати трагедію та окам’яніли від побаченого. З тих часів вони незворушно стоять на підході до Близниці та оберігають спокій закоханих. І дійсно, здалеку форми цих скелястих уступів нагадують людські фігури.

З Жандармів добре видно вершини Чорногірського хребта, Горган, а також найвисокогірніший гірськолижний курорт України – Драгобрат, розташований на межі хвойного лісу та альпійської зони. Звідти на східний схил близької гори Стіг тягнеться гірськолижний підйомник.

У підніжжя гори Стіг (1704 м) влаштуємо обід.

У цій частині хребта немає значних підйомів і спусків, але ми будемо досить високо, тому можна буде розслабитися та насолоджуватися краєвидами довкола, ідучи досить просторою та второваною стежкою.

Проминувши гору Великий Котел, звернемо направо і почнемо різко спускатися до озера Ворожеска (або Ворожеська, Ворожеське озеро, Тритон) (1460 м) північного схилу Свидовецького масиву, де і влаштуємо табір.

Озеро складається із верхнього (0,7 га) та нижнього – меншого в декілька разів (0,2 га), які розташувалися у глибокому котлі – льодовиковому цирку, де колись був льодовик. Сонце сюди практично не дістає, тому сніг влітку тут звичайне явище. Сніжник, яким живиться озеро, повністю тане лише у дуже спекотні роки.

Готувати вечерю цього вечора доведеться на газових пальниках, адже дерева залишилися нижче субальпійського поясу, а зарослі хвойного чагарнику або жерепу (сосни гірської), які тут ростуть, перебувають під охороною і рубати їх заборонено. Гірська сосна вважається найбільш високогірним деревом України, проте її поширення дуже страждає від байдужості туристів та пастухів.

Однак, безперечно, це буде одна із найгарніших стоянок.

 7 км

 +400 м


Третій день – наш найбільш «озерний» день!

Зранку снідаємо та набираємося бадьорості: кавою або купанням в чистому гірському озері із температурою води близькою до нуля.

Цей день, екватор нашого походу, буде легшим за інші: загалом пройдемо лише 7 км. Цього дня у наших планах милування озерами та знайомство із альпійським рельєфом з притаманними йому моренами, долинами, скелястими стінками та гострими уступами.

Піднімаємося знову на головний Свидовецький хребет і верхів’ям прямуємо до найбільшого озера хребта – Герашаска (або Догяска, Герашаська, Герешавське озеро), біля якого влаштуємо обідню перерву. Озеро займає 1,2 га і є гідрологічною пам’яткою природи місцевого значення, що знаходиться на висоті 1577 м при північно-східному схилі гори Догяска (1761 м). Наповнюється здебільшого водами від танення снігу і дає початок гірській річці Косівська.

Після Герашаски проходимо ще 4 км, які відділяють нас від озера Апшинець (або Трояска) (1487 м) – останнього озера в цьому поході. Його глибина більше 3 м, вода синя та прозора, у ній дивовижно віддзеркалюються навколишні вершини та хмари. Лісовий масив поряд із ним вміщує рідкісні види рослин і відіграє важливу водорегулюючу роль, тому охороняється у межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення (Апшинецький заказник).

На цій стоянці користуватися дровами знову не будемо; готуватимемо їжу на газовому пальнику.

 9 км

 +370 м


Слід прокинутися рано, щоб не пропустити ранковий туман над озером.

В першій половині дня вирушимо на північний відріг (плайку) головного хребта, пройшовши гори Трояска (1702 м) і Татарука (1707 м), звідки добре видно кам’янистий масив Ґорґан, а також вже пройдений нами шлях.

З вершин спускаємось до полонини Ріпта Апшинецька, де можна познайомитися із побутом та купити свіжих молочних продуктів у вівчарів. Секретний інгредієнт полонинського сиру –

Далі стежка веде нас до лісу, де і закінчується хребет Свидовець. Після перерви на обід проминемо перевал Околе (1193 м), де колись проходила дорога, збудована ще австрійцями та німцями, яка з’єднувала села Чорна Тиса та Усть Чорна.

Через 1 кілометр доходимо до місця, де починається річка Чорна Тиса, яка разом із Білою Тисою утворює повноводну річку Тису – найбільшу ліву притоку Дунаю. Біля витоку річки знаходиться пам’ятний знак, із символами усіх країн, через які вона протікає – Україна, Угорщина, Румунія, Словаччина і Сербія.

На лісовій галявині поблизу ми залишимося на ночівлю, досі маючи можливість бачити Свидовець.

 12 км

 + 730 м


Цей день особливо запам’ятається: по-перше, попереду досить важкий підйом на вершину Братківська із набором висоти в середньому 500 м за 2 км; по-друге, це буде найтриваліший день, адже пройти доведеться аж 17 км. Проте на 5 день походу, коли всі адаптуються, запасів їжі залишиться небагато, а весь зайвий одяг згорить у вогні при спробі сушіння, ця відстань здасться не такою і важкою!

Спершу звивиста стежка лісом, далі – штурм вершини. Вийшовши на вершину Братківську (1788 м), потрапимо на інший гірський масив – Горгани, на якому ми, щоправда, пробудемо всього годину, після чого почнемо втрачати висоту. Але перед цим зможемо оцінити всю красоту та грандіозність пройденого нами всього за п’ять днів шляху.

Спускаючись досить стрімкою стежкою через полонину Братківську зайдемо у густий карпатський ліс, яким будемо іти щонайменше 3 години.

На полонині Вовкани (1034 м) зупиняємося для останньої ночівлі у цьому поході. Звідси зранку зможемо спостерігати схід сонця над пасмом гір.

 6 км

 + 52 м


В останній день можна поспати трохи довше, не поспішаючи повертатися у галасливі загазовані міста. Від цивілізації нас відділяє всього 6 км, які ми подолаємо приблизно за 3 години.

О 10 годині ранку залишаємо табір і, насолоджуючись чистим гірським повітрям, спускаємося у невелике село Климпуші, де на нас уже чекатиме автобус до Івано-Франківська.

ПОЧАТОК

Місце зустрічі групи з гідом – залізничний вокзал міста Івано-Франківськ, звідки машиною їдемо в село Кваси – початкової точки пішохідної частини походу. Відстань між цими населеними пунктами – 120 км, які долаються в середньому за 2,5 години.

Зверніть увагу: існує залізничне сполучення між Квасами та деякими великими містами України, тому є можливість доїхати потягом до місця старту (поїзд Київ-Рахів, Львів-Рахів, Одеса-Рахів). Таким чином можна зекономити на трансфері з Івано-Франківська.

ЗАВЕРШЕННЯ

Закінчення пішохідної частини маршруту в селі Климпуші, Івано-Франківської області.

Заздалегідь замовлений транспорт забере нас звідси до залізничного вокзалу м. Івано-Франківськ. У місті будемо до 18 години вечора. Приблизний час у дорозі – 2,5 години.

ВАРТІСТЬ

Що входить у вартість:

  • щоденне триразове харчування (гарячі сніданок та вечеря, обід-перекус);
  • переїзди за маршрутом (від місця зустрічі групи);
  • послуги гіда-інструктора;
  • оплата входу до об’єктів природно-заповідного фонду;
  • газ та користування пальником в разі потреби;
  • прокат групового спорядження (аптечка, котли тощо).

Що НЕ входить у вартість:

  • особисте спорядження.


Не отримали всіх відповідей? Зв’яжіться з нами зручним способом і отримайте безкоштовну консультацію від професійного гіда-інструктора!